ТВОРЧІСТЬ

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва.

Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.
   Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передавати новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням.
Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі.
   Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин.
   Розробляючи художньо – дидактичні ігри, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.
    Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожні або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри.
   Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності. 

   Палітра осені.
   Мета: розвивати зорову пам’ять, формувати знання з кольороведення (назви кольорів, які
кольори слід змішувати, щоб отримати певний колір); удосконалювати навички роботи пензлем.
   Матеріал: картки – завдання із вказівкою, які кольори треба змішати, щоб одержати третій, і
навпаки: є колір, потрібно визначити, які два кольори змішали, щоб одержати
даний колір.
Кожний учень одержує картку – завдання, на якій він повинен виконати завдання:
   1. Два прямокутники розфарбовані, наприклад, один жовтим, інший – коричневим кольором, між ними поставлений знак «+», а третій прямокутник залишається не розфарбованим.
Учні змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і розфарбовують ним прямокутник;
   2. Прямокутник розфарбований кольором початку осені, наприклад зеленувато –
жовтим, поряд з ним – два прямокутники, з’єднанні знаком «+».
   Примітка: Щоб зацікавити дітей. Можна створити ігрову ситуацію: дощем змило кольори з деяких осінніх листочків (замість прямокутників роздати зображення листків), пропонується учням поновити їх колір.

   Художник - чарівник.
   Мета: набуття навичок роботи з аквареллю по вогкому паперу. Вливання одного кольору
фарби до іншого для отримання нового кольору.
   Матеріал: два листки паперу: один простий, інший – змочений водою, вода, фарби, пензлик,
склянка.
Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:
   - Ми всі художники – чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це – звичайний папір, а цей – змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках стоїть чарівна вода. Я беру папір, змочений чарівною водою папір повинен знаходитися в стадії висихання, пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою, кольори будуть розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.
   - Тепер давайте зробимо папір чарівним. Візьміть пензлик і опустіть у воду та змочіть ним папір. Покладемо пензлик, держіть руки над папером, закрийте очі і повільно рухайте і промовляйте: «Раз, два, три, папір чарівний. Дивись!». Так треба сказати 2-3 рази.
   Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом підсихає.

- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо тоненький пензлик, вмочимо у
жовту фарбу, промалюємо три пелюстки жовтою фарбою, потім – три пелюстки
червоною фарбою, потім малюємо зелень.
   В кінці уроку підводиться підсумок робіт. Діти дивляться, у кого вийшли незвичайні квіти на папері. 

Перевиховання Бруднулі.
   Мета: закріпити знання правил роботи з аквареллю.
   Матеріал: вимазана фарбою лялька.
На початку уроку з –під  столу вчителя з’являється вимазана фарбою лялька.
- Діти, а ви її ні про що не хочете запитати?
Учні задають різні запитання, і серед них – таке:
- Чому ти така замазана?
- Це проста історія, - відповіла Бруднуля. – Тільки відмитися не можу. Ми з Незнайком малювали фарбами осінні листки. Я поспішала і все зіпсувала.
- А що ти наробила, розкажи нам.
- Я почала малювати листок клену, весь зафарбувала зеленою фарбою, а потім згадала, що на кінчиках він почервонів. Стала я кінчики фарбувати червоною фарбою, а вийшов якийсь бруд. Поряд із зеленим листком лежав жовтий. Я стала жовтий фарбувати. А зелена фарба потекла у жовту. Ось подивіться, що вийшло. (Вона показує малюнок.)
- Як ви думаєте, діти, чому в Бруднульки такий малюнок вийшов?
- Вона не знає правил роботи з акварельними фарбами, - дружно відповідають діти.
- А ви мені назвіть їх, діти, покажіть прийоми роботи. А я їх постараюся запам’ятати.
- А як бути із твоїм зовнішнім виглядом? Що треба зробити Бруднулі, діти?
(Діти пропонують помити руки, зробити зачіску, змінити одяг. Учитель дістає іншу, чисту Бруднулю).
- А зараз, Бруднуле, слухай правила роботи з аквареллю.
- Яка ж я тепер Бруднуля? Стала зовсім чистою. Дітки, назвіть мене якось по-іншому.
Діти пригадують правила роботи з акварельними фарбами:
1) акварель потрібно розвести і, перш ніж малювати, перевірити колір на папері;
2) кольори не повинні перекривати один одного, інакше буде бруд;
3) якщо малювати аквареллю, де поряд є ще фарба, яка не просохла, фарба розтечеться;
4) малювати аквареллю можна і по вологому папері, тоді фарба розпливається, і виходить, що ми дивимося на малюнок через вологе скло;
5) потрібно знати правила змішування кольорів: червоний і синій кольори дають при злитті фіолетовий, червоний і жовтий – оранжевий, синій і жовтий – зелений.
Діти підходять до дошки і активно показують ляльці, що вони вміють.
- Я все зрозуміла, - говорить Бруднуля. – Дякую, діти.

Хоровод фарб.
   Мета: закріпити основні кольористичні поняття, правила змішування фарб.
   Матеріали: маски – окуляри, комірці, пофарбовані у різні кольори.
Клас ділиться на три команди, учитель – ведучий. Всі діти одягають маски – окуляри і комірці. Кожна маска – певна фарба. Виграє та команда, яка швидше і точніше виконає завдання ведучого.
Ведучий. Починається гра.
Я хотіла б малювати,
Але не знаю, як почати.
Фарби – маски, де ви?
Діти. Ми тут!
Ведучий. Я візьму три фарби основні,
Ці фарби – не прості,
З них складаються всі інші.
Де ж ці фарби основні?
   Учитель слідкує, з якої команди швидше біжить до дошки три основні фарби, - червона, жовта, синя.
   Ведучий. Якщо червона з жовтою подружаться,

Яка нова фарба утвориться?
Ведіть сюди подружку свою!
Червона і жовта фарби виводять оранжеву фарбу. Учитель відзначає, хто це швидше зробив і нараховує команді очко.
   Ведучий. Якщо жовта із синьою подружаться,
Яка нова фарба утвориться?
Ведіть сюди свою подружку!
Діти за командою ведучого виконують завдання.
   Ведучий. Якщо червона з синьою подружиться,
Яка фарба утвориться?
Ведіть сюди свою подружку!
Теплі фарби!
Дружно за руки взялись,
Нахилились, посміхнулись,
Повернулись, розійшлися.
Холодні фарби!
Дружно за руки взялись,
Нахилились, посміхнулись,
Повернулись, розійшлися.
   Ведучий. А тепер усі станемо в коло
(діти утворюють коло).
Знаємо, хто за ким стоїть?
В хороводі один за одним
Фарба кожна горить.
Діти під музику водять яскравий хоровод. Учитель відзначає команду – переможця, учні якої жодного разу не переплутали правила змішування кольорів, і всі добре знають кольоровий спектр. 

Домалюй предмет.
   Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.
Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло діаметром 4 сантиметри. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями. Вчитель сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Барвінок. Він пропонує цікаву гру.
   Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.
   Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються, як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і помилки. І тоді Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та інше. Барвінок додає: «Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».
   Дітям зразу полюбилася ця гра, але щоб вона не обридла, її треба поступово ускладнювати шляхом введення:
1) елементу змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола (або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;
2) нових геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника, трикутника;
3) загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою вже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.
  
Лото «Чи знаєш ти дерево?».
Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.
Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостереж­ливість, досвід учнів, зорову пам'ять.
Дидактичний матеріал. Набір карток з зображен­нями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, мод­рина) на кожного учня; набір фішок, карточки з загадками про дерева.

Гра пройде більш ефективно, якщо перед її про­веденням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть за цими деревами у природі.
   Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спосте­режливі.
   Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закриваючи зображення - відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.
   Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні повідомляють відгадку і показують на картці зображення дерева, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну загадку про дерево, зображення якого немає на картках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках.
   Примітка. Якщо картки лото не вдасться виготовити одразу, то можна використати
просто зображення дерев. Учитель читає загадку, і на лічбу «один, два, три» учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.

Естафета «Ми прикрасимо ялинку». 
   Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури.
   Дидактичне завдання. Розвивати спостережли­вість, o комір , чуття пропорцій, вдосконалювати навички малювання з натури.
   Дидактичний матеріал. Три великих аркуші паперу з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і інші).
   Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці - аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має «почепити» (тобто намалювати) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і так далі. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно.
   Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки після того, як на своє місце сів товариш по команді.
Примітка. У групі подовженого дня можна запропонувати учням завершити розпочату роботу фарбами. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята. 

Вправа «Чарівні фарби».
Вправа проводиться при ознайомленні з акварельними фарбами.
   Дидактичне завдання. Закріпити знання учнів про три основні кольори (червоний, жовтий, синій) і похідних від них складених (зелений, жовтогарячий і фіолетовий); навчити отримувати складені кольори, змішуючи основні кольори на палітрі; відпрацьовува­ти графічні навички роботи з фарбами і пензлем, вчити отримувати потрібний відтінок кольору, пок­ривати поверхню зображення рівним прозорим ша­ром фарби у межах контуру зображення.
   Дидактичний матеріал. Набір з трьох карток на кожного учня з зображенням трьох повітряних кульок, дві з яких зафарбовані в основні кольори, а тре­тя залишається незабарвленою. На першій картці дві кульки зафарбовані у червоний і жовтий кольори, на другій - у жовтий і синій, на третій - у червоний і синій; набір фільтрів основних кольорів (на кожного учня або один на парту).
   Зміст. Після розповіді про чарівний світ барв уч­нів слід запитати про те, які кольори найголовніші. Якщо дітям відповісти важко, учитель сам називає три основні кольори. Потім учні отримують пакети з трьома картками-завданнями і набором кольорових фільтрів. Спочатку оптичним шляхом за допомогою кольорових фільтрів основних кольорів, а потім змі­шуючи фарби на палітрі, учні встановлюють, що при змішуванні жовтого і червоного кольорів виходить жовтогарячий, при змішуванні синього і жовтого ­зелений, червоного і синього – фіолетовий. При цьому учні виконують самостійно такий дослід: накладають один на одного два фільтри, наприклад, жовтий і синій, і бачать, що вийшов зелений колір. Потім змішують ці два кольори на палітрі і переконуються у правильності визначення складеного кольору. Отриманим складеним кольором учні зафарбовують третю кульку на карточці-завданні. Аналогічна робота проводиться з рештою фільтрів і двома карточками-завданнями.

Вправа «Які голки у сосни і ялинки».
Вправа проводиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе
учням графічно краще виконати малюнок з натури.
   Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі).
   Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (поло­ження альбомної сторінки) з зображенням гілки сос­ни і гілки ялини (на кожного учня).
   Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особливостей кріплення до гілки) учні отримують аркуші паперу з незакінченим зображенням гілки сосни і ялини. Спочатку учні мають визначити, де зображено гіл­ку ялини, а де - сосни. Потім вони отримують завдання: завершити малюнок у кольорі тушшю або аквареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, використовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чином: кілька учнів по черзі демонструють свої малюнки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо характер голок передано правильно, то зображення гілок діти відразу впізнають.

«Використання нетрадиційних технік малювання, як розвиток дитячої творчості»

 «Використання нетрадиційних технік малювання,

як розвиток дитячої творчості»

Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їх пальців. Від пальців ідуть струмочки, які дають наснаги творчій думці. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячих долоньках, тим розумніша дитина.

В.О. Сухомлинський

Термін «нетрадиційний» - означає використання матеріалів, інструментів, способів малювання, які не є традиційними, широко відомими. Існує безліч технік нетрадиційного малювання, їх незвичайність в тому, що вони дозволяють дітям швидко досягнути бажаного результату.

Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:

• отримувати незабутні позитивні емоції;

• активізувати художній потенціал;

• привчитися до творчості;

• розвивати думки (як ще можна зобразити? як інакше?);

• розвивати самостійність;

• розвивати уявлення;

• розвивати дрібну моторику рук;

• проявити індивідуальність (немає однакових робіт);

• позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).

Нетрадиційні техніки відображені як вагомий чинник розвитку творчості дітей дошкільного віку.

Використання нетрадиційних технік малювання

Молодший дошкільний вік

- Заохочувати дитину до експериментування.

- Створювати прості образи за допомогою різних матеріалів.

- Передавати один образ за допомогою різних технік та різних видів художньої діяльності.

- Самостійно обирати вид роботи та матеріали для реалізації свого задуму.

- Учити виконувати багатопланові композиції.

Старший дошкільний вік

- Дошкільник бере на себе роль «художника», «скульптора», «майстра», «конструктора».

- Створює образ, використовуючи властивості різних матеріалів.

- Залучається до декоративного дизайну, художнього оформлення побуту, моделювання одягу.

- Поетапно реалізує свій «проектний задум».

- Експериментує з фарбами, різноманітними художніми матеріалами.

- Комбінує різні види образотворчого мистецтва.

Нетрадиційні техніки зображувальної діяльності, що використовую в роботі з дітьми:

▪ штампування (печатками, листям /псевдофорт/, овочами);

▪ малювання долонькою, пальцями, кулачком;

▪ використання трафарету;

▪ малювання сухим пензликом, пензликом для клею;

▪ пуантилізм (малювання крапочками);

▪ малювання жатим папірцем;

▪ малювання на жатому папірці;

▪ малювання серветками;

▪ малювання свічкою;

▪ вітраж;

▪ гратаж або продряпування;

▪ малювання на фользі;

▪ плямографія;

▪ малювання за допомогою соломинки;

▪ набризкування, малювання зубною щіткою;

▪ пластиліновий живопис;

▪ колаж;

▪ монотипія;

▪ малювання на зволоженому папері;

▪ малювання на склі.

Нетрадиційні техніки малювання – це спосіб створення нового, оригінального витвору мистецтва, у якому гармонує все: і колір, і лінія, і сюжет. Саме нетрадиційні техніки малювання створюють атмосферу розкутості, відкритості, розвиток самостійності дітей, створюють емоційно – позитивне відношення до діяльності. Результат зображувальної діяльності не може бути поганим чи хорошим, робота кожної дитини індивідуальна, неповторна.

Мета – спонукати дітей вдосконалювати свої малюнки шляхом експериментування, самостійного пошуку, застосовування різних матеріалів у процесі роботи. Звичайно ж, це робота не одного дня, а поступова наполеглива праця. Вона приносить радість, бо це творчий процес. Неординарність, індивідуальність є проявом того особливого, що якраз і відображає талановитість та обдарованість дітей. Спрямована на розвиток у дошкільнят творчості, в результаті, якої дитина створює нове, оригінальне, проявляє уяву, реалізує свій задум, самостійно знаходить засоби для його втілення.

Пам’ятка Нетрадиційні техніки малювання.  Опис технік

> Пальчиком  

 Дитина вмочує палець у ємкість з гуашшю і робить відбитки на папері відповідно до теми.

> Ребром долоньки

Нанести фарбу (гуаш) на ребро долоньки і малювати стовбур дерева, гілки.

> Картопляні штампи

На одному з кінців картопляного шматочка вирізати форму будь-якого предмета. Вмочати штамп у фарбу і прикласти там, де має бути малюнок

> Техніка видування

За допомогою піпетки наносимо фарбу на аркуш. Ляпку роздмухуємо за допомогою трубочки від коктейлю так, щоб перетворити її на щось цікаве.

> Монотипія (відбитки листя різного розміру, форми)

Назбирати листочків, нанести на них фарбу від середини до країв листочка. Покласти на білий аркуш паперу і добре притиснути.

> Малювання свічкою    Віск залишає на папері невиразний слід. Така техніка малювання свічкою називається «Сліпим малюванням». На папір наноситься якийсь малюнок свічкою, а потім зверху тонується увесь аркуш аквареллю і на кольоровому тлі проявляється зображення.

> Малювання зубною щіткою

Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуаш фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкнутися до аркуша паперу потрібно всім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишився слід.

> Малювання поролоном

Вмочаємо шматочок поролону у фарбу й малюємо методом примакування. Дуже добре малювати пухнастих звірів, сніг, сніговита, а можна легко зафарбувати тон.

> Малювання по мокрому

Аркуш паперу зволожуємо водою, можна пензликом, губкою або ж занурюємо папір у тацю з водою. На зволожений папір ставимо кляксу фарбами, однієї або кількох кольорів, фарбу розвести пензликом

> Малювання манкою

Для того, щоб здійснити це малювання необхідно нанести контури малюнка, після чого покрити його клеєм ПВА і посипати манкою.

> Малювання долонькою

Для цього в широку посудину наливають фарби певного кольору.

> Малювання набризком

Необхідно вчити дітей набрати на кінчик щетинного пензля фарбу, пензлик нахилити над аркушем і провести пальцем проти ворсу. Можна запропонувати дітям на аркуші паперу перед використанням цієї техніки покласти вирізані із картону силуети, а потім їх зняти і відбитки розфарбувати.

> Малювання кулачком

Стиснути руку в кулачок і нанести розведену фарбу на його низ, а потім притиснути до паперу.

> Зім’ятим папером

М’який папір мнеться руками, вмочується у фарбу (за кінчик) і відбитки його наносяться на аркуш.

Створення умов для розвитку творчості в дітей дошкільного віку

1.Співпраця з родинами вихованців, проведення для них днів відкритих дверей, організація з їхньою участю виставок дитячих художніх робіт.

2.Систематичне консультування батьків щодо того, як стимулювати інтелектуальний і художній розвиток малят.

3.Обладнання центрів образотворчої діяльності для самостійної роботи дітей, розміщення в них необхідних матеріалів, інструментів.

4.Проведення комплексних занять, занять подорожей, із різними варіантами завдань, робота з підгрупами.

Використання нетрадиційних способів зображення дає змогу прищепити любов до образотворчого мистецтва, викликати інтерес до малювання.

СЦЕНАРІЙ РОДИННОГО СВЯТА МОЯ СІМ’Я , МОЯ РОДИНА

Моя сім'я, моя родина

Родинне  свято

Мета:  розширити уявлення учнів протрадиційні стосунки в родині; вчити   

            розвивати пізнавальні інтереси сім’ї, наслідувати народні традиції;  

            виховувати повагу до членів родини.

Обладнання : рушники, вишивки, «родинні дерева», прислів’я та приказки  

            Дляоформлення зали. Діти у вишиванках, дівчата з віночками на

            голівках  та вукраїнському національному одязі.

Учитель.

Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята

Сім’я, родина —це велике диво,
Там є любов і ласка, і  тепло.
Там дітям затишно і радісно, й щасливо,
Тепер у нас - і завжди так було.
Як тато є й матуся є рідненька,
Там добре дітям, є в них доброта.
В дітей тоді й сорочечка біленька,
І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо наземлі цій, люди,
Й щоб доля вашасвітлою була!

На сцені —декорації двору, стоять лавки.

  Вибігають дівчатка, а за ними хлопчики в українському вбранні. Дівчатка стають  в коло і починають водити «Подоляночку». Хлопці стоять осторонь. Дівчата зупиняються і запрошують до танцю хлопців,  але ті відмовляються і стають у свій танок.

1 дівчинка.

Дівчата, а давайте  «Подоляночку»  поводимо!

Усі. 

Давайте.  (Співають)

2 дівчинка.

 Хлопці, хлопці, а ходіть з нами потанцюєте!

1 хлопчик.

А ми що, дівчата-подоляночки? У нас свої пісні  — хлоп’ячі!

3 дівчинка.

-1-

Ну, і які ж то такі хлоп’ячі пісні, покажіть нам!

2 хлопчик.

Дуже просто. Ану, хлопці, до мене! 

  (Всі збігаються докупи, шепчуться, беруть коси і починають співати    

  «Косарі»  Дівчатка дивляться.)

4 дівчинка. 

Добре, косарі, ваша взяла. Є і у вас свої пісні, хлоп’ячі. Добре у вас виходить. Давайте пограємося у якусь гру!

Усі. 

Давайте. Це весело буде.

  (Весела народна гра).

5 дівчинка. 

Ну, погралися і досить. Тепер посидимо і відпочинемо, та поговоримо про українські народні традиції.

6 дівчинка. 

А що таке традиції?

3 хлопчик.

 О! А ти що хіба не знаєш? Я розкажу, а ви всі посідайте, та й поговоримо. Традиції — це досвід, звичаї народу або норми поведінки, які склалися історично і передаються з покоління в покоління, з роду в рід. От що таке традиція.

4 хлопчик. 

А я наведу приклад традицій нашого народу. Так, в Україні з глибокої давнини дуже поважають своїх батьків, бабусь і дідусів. Тому в родинах діти змалку вчаться звертатися до батьків на Ви. І це дуже гарна традиція. Вона збереглася і до нашого часу. Тому в деяких сім’ях діти і зараз звертаються до своїх батьків з повагою, на Ви.

Пісня «Мама і тато»

1 дівчинка.

 І я так звертаюся, і мій брат, хоч сусіди не так говорять. Ну то й що? Наші тато і мама також так звертаються до своїх батьків, наших бабусь і дідусів. Нам усім це подобається, бо так завжди говорили в Україні.

2 дівчинка. 

Правильно, ну й нехай інші не так говорять. Це їхня культура. Ви ж підтримуєте давню народну традицію і це дуже добре, бо це чудова звичка. От я свою мамочку називаю: матуся, матінка, ненька. І мені це приємно, і мамі подобається. То чому я повинна змінювати свою звичку, якщо вона хороша?

5 хлопчик. 

Я теж так думаю. Чим більше ми будемо знати про традиції свого народу, тим ліпше. Адже це наша культура, яка склалася в Україні віками. Тому ми, діти України, повинні її дотримуватися. Бо в кожного народу своя культура і свої звички. Тим і відрізняються народи один від одного, що в кожного є свої неповторні і цікаві традиції.

-2-

Пісня  «Обереги наші»

6 хлопчик.

Свої традиції у нашого народу є,
Свої пісні і звички, й рідна мова,
Культура й щастя в нас також своє,
Святині й обереги — це чудово!

6 дівчинка.

Хоч всі ми люди, але різні ми.
В народів різних різні є святині.
А ми от добрими ідемо в світ людьми,
І наша мати то є берегиня.

2 хлопчик

Так, берегиня роду на землі
І берегиня всіх традицій, дому.
І вчаться в мами діточки малі,
Щоб мудрими у світі йти потому.

2 дівчинка.

Бо мати — найрідніша в світі цім,
Вона дала життя усьому роду.
Тож найдорожча в серденьку людськім
Й свята для українського народу

Пісня  «Залишаю усе»

3 хлопчик. 

Чому ви кажете, що мати свята? Адже тільки Матір Божа свята, бо вона народила Божого сина, до неї в молитві звертаються люди, просять допомоги...

3 дівчинка. 

Так, але усі мами: моя і твоя — свята для кожного з нас, адже мама дала нам життя, тому ми і є зараз отут всі такі різні хлопчики й дівчатка. Здавна в Україні величають матір і кажуть про неї, що вона свята. Від неї залежить не тільки поява дитини на світ, але й те, якою людиною піде вона по цьому світу. Та хіба діти свою матір не просять про допомогу, мабуть, ще частіше звертаються, ніж до Божої Матері...

4 хлопчик.

 Українські мами дуже люблять і поважають свої традиції. А тому завжди своїх дітей вчать і виховують так, «щоб перед людьми не було соромно» за свою дитину. Недаремно ж є таке прислів’я: «Виховуй дитину, доки вона поперек лавки лежить». Тому не дозволяють дітям зайвого, а привчають їх до того, щоб змалку вчилися бути хорошими, щоб поважали старших, з повагою і шаною зверталися до людей, щоб віталися, усміхалися при зустрічі, а не росли вовкулаками.

5 дівчинка. 

Хто такий вовкулака?

-3-

5 хлопчик. 

Це така дитина, яка народжується від батьків, які не дотримуються віри, традицій і звичаїв свого народу. Трапляються ж серед нас і такі, правда, дуже рідко. Недаремно ж кажуть, що в сім’ї не без виродка, так і в народу... От якраз у них і народжується таке дитя, яке завжди понуре, зле, сердите, не дивиться на людей, тільки під ноги, ніколи ні з ким не вітається, не усміхається... А згодом, коли стає дорослою людиною, то в певні часи перекидається на вовка і живе у вовчій зграї у лісі й поводиться, як звір. А потім знову перекидається на людину. Ото і є вовкулака...

5 дівчинка. 

Ой, як страшно... Ні я не хочу такою бути. Ліпше я буду дотримуватись усіх традицій і звичаїв...

1 дівчинка. 

Ото ж, щоб вирости справжньою людиною, треба в першу чергу любити своїх маму і тата, бабусь і дідусів, з повагою до них ставитись, бути слухняними і добрими.

1 хлопчик. 

Так, бо ж бабуся і дідусь — це батьки твоїх батьків. Вони дали життя твоїй мамі, твоєму татові, а ті в свою чергу дали життя тобі. А от прабатьки дали життя твоїм бабусям і дідусям, а перед ними ще ж були батьки, які колись почали рід людський. Як це цікаво! От би знати, якими вони були, чим займалися....

6 дівчинка. 

Так, це дуже цікаво. У багатьох наших родинах ведеться дерево роду, по якому діти сьогодні можуть визначити своє походження, з якого вони роду, хто були їхні предки. Це дуже цікаво. Ось тому ми на сьогоднішнє свято приготували теж такі «родинні дерева», щоб і нам, і тим, хто прийде після нас, легше було дізнатися про свій далекий рід.

Пісня  «Родина»

6 хлопчик. 

От зараз ми і розглянемо «родинні дерева», які підготували деякі діти.

   (На фоні мелодії кілька дітей показують ці зображення і розказують щось     

   цікаве про свою родину.)

1 дитина.

Мати, мати, то свята людина,
Що своїх дітей веде у світ.
Про дітей кожнісіньку хвилину

Думає щодня з маленьких літ.
І допоки проживає в світі,
Слово «діти» завжди на устах.
Хоч ті діти вже давно у літі,
А на серці матері ще страх,
Щоб не сталося з дитиною страшного,

-4-

Щоб в здоров’ї й щасті прожила.
Щоб не скоїлось з онуками нічого
І щоб доля діток берегла.

Псня  «Лебеді материнства»

2 дитина.

Матуся, матінка, веде у світ дитину;
Ще над колискою співає їй пісень
І просить в Бога доленьку чарівну,
І молить Бога за дитя щодень.
Веде за руку в дивосвіт щоднини,
Показує, як дихає земля.
Як сонечко сідає за хмарини
І різноквіттям вкрилися поля.
Як сонце прокидається раненько,
А на травичці виграє роса.
Як пахне рута-м’ята солоденько,
Чарівний світ наповнює краса.

3 дитина.

Матуся в світ веде свою дитинку,
На щастя й долю вишиває рушники.
Щоб світ обняв теплом її кровинку,
На рушниках тих вишиті квітки
І сподівання в них, святі надії,
І радість... Сум недоспаних ночей...
І світлі думи в рушниках, і мрії,
І материнська доброта очей.
Й тепло душі, що матінка вкладає
В білесенький відрізок полотна.
Бо лиш вона одна так любить і страждає,
Й своїх дітей оберігає так — одна.

Пісня  « Мамина сорочка»

4 дитина.

Матуся й тато — два крила дитини,
Які допомагають в світ злетіти.
Це світлий вогник і тепло родини,
Що не дають людині збайдужіти.
Матуся й тато — сонечко крилате,
Яке дає і силу, і наснагу.
Від них обох залежить так багато,
Щоб дітям вирости й отримати відвагу,
Щоб доля діток зіркою світила,
Батькам щодня належить працювати.
Бо щоб дітей поставити на крила,
                                                           -5-

Потрібно сили і снаги багато.

Пісня  «Батько і мати — два сонця гарячі».

Хлопчик. 

Ну, що це ми все про серйозне та про серйозне. Вже про те, що батьки — це святі люди, ми всі знаємо. А от про інші традиції, про які нам тато і мама іноді розказують, може, і не всі знають.

Дівчинка.

Про що це ти? Часом не про демонічні сили?

Хлопчик. 

Саме про них, бо їх в Україні знаєш скільки є? Ні! Не знаєш і ти, а от моя бабуся їх стільки знає, що не переказати! І я трішки знаю.

Дівчинка. 

Мабуть, кожен з дітей знає, бо ними малих лякають, щоб діти не робили безладу, а трохи чогось боялися і остерігалися. Ось, наприклад, я знаю, що в кожній хаті живе домівничок, якого треба поважати, любити, звертатися до нього шанобливо. Якщо ти будеш у хаті пустувати, чинити безлад, то він тебе накаже, коли ти сам залишишся в хаті, добряче налякає, буде стукати, грюкати, перекидати стільці.

На сцену виходить Домівничок.

Домівничок.

 Я тут! Ви мене кликали? Я Домівничок. Прийшов сюди, бо тут дітей багато, а я люблю з дітьми гратися. Ну, то кликали чи ні?

Діти. Кликали.

Домівничок. Атож, тому я тут. Я зараз ще Дідька покличу. Дідьку, іди сюди, нас кликали. Ти ж добрий іноді буваєш, правда?

На сцену виходить  другий Домівничок.

Другий Домівничок

 А, правда твоя. Я можу і наказати, якщо мене не поважають господарі, а можу і добрим бути.

Хлопчик.

 За що тебе повинні поважати люди?

Другий Домівничок

Як це за що? Я коней доглядаю, за табуном стежу, добром наповнюю хазяйські скрині, якщо мене люблять. Крім того, я ж старіший за всіх людей на землі! Адже я та сила, що народилася до того, як з’явився на землі перший чоловік! Тому вимагаю до себе поваги, так сказати, бо старший за всіх, а старших треба поважати! Зрозуміло? (Пританцьовує під музику.)

Дівчинка. 

Так, зрозуміло.

Домівничок.

 І я старший за людей, бо народився ще тоді, як з’явилася на світ перша людина і побудувала собі житло. От у ньому я народився на світ і досі живу у ваших домівках. Нема жодної домівки, де б не жили домовички, мої родичі.

-6-

Часом ми разом збираємося у теплій і затишній квартирі ввечері на

погостини, як і люди, тобто всі родичі і сусіди домовички, і обмірковуємо наше життя-буття. Радіємо за тих, кого в домі люблять, шкодуємо тих, кого не поважають. Тоді ми всі йдемо у той дім, де злі господарі, і влаштовуємо так всяку чортівню...

Другий Домівничок.

Так, і ми також збираємося, там, де нас не люблять, і влаштовуємо їм кавардак, щоб усе догори дном! Але в основному на своїх сходинах, ми придумуємо кару для тих, хто нас не поважає і не любить, не задобрює чимось смачненьким...

Дівчинка.

 От ви кажете, що живете в будинках, а чому я ніколи вас у себе вдома не бачила?

Домівничок. 

А тому, що у тебе вдома свій домівничок живе. Вдень він сидить, напевно, у твоїй ляльці або у м’якій іграшці, а вночі виходить і нишком бігає по дому, дуже тихо, того ти і не чуєш. Ти добре придивися вночі, коли не будеш спати. Може, зустрінешся з ним. Тільки ти люби його, ніколи не псуй і не кидай своїх іграшок. Ти ж не можеш знати, в якій із них сидить вдень домівничок, правда?

Дівчинка.

 Ось чому мама завжди каже, щоб я нічого не кидала, а завжди все легесенько клала на своє місце. Тепер я вже буду знати, чому з іграшками потрібно поводитися чемно.

Другий Домівничок. 

Атож, все, чому мама навчає, треба виконувати, бо мама поганому не вчить, а тільки добра, порядку і дисципліни. Ми, Домівнички і Дідьки, теж поганому не вчимо, а тільки доброму. А от за погане всіх наказуємо, щоб людина на собі відчула кару і вчилася уникати зла, а творити добро.

Домівничок.

 Отак, діти, живіть щасливо у цьому світі й пам’ятайте, що де б ви не були, а за вами стежить якась сила, чиєсь недремне око і бачить все, що ви робите, тому і наказує вас за погані вчинки. А ви думаєте «І за що мене покарано?» Отож, ростіть слухняними, вчіться поважати старших, будьте чемними, дисциплінованими, працьовитими, щоб не вирости вовкулакою.

Другий Домівничок. 

А так-так. Доброму завжди добре і до них ніхто з нас діла не має, тільки завжди допомагаємо, щоб їм ще краще було у цьому світі. А от злих не любимо. Тому й існує така українська народна приказка: «Робиш добро — не кайся, а робиш зло — на зло й сподівайся».

Домівничок. 

А тепер ми підемо, бо щось потомилися, спати хочеться. Та й світло денне очі ріже.

-7-

Другий Домівничок.

 Ага, ходімо вже, час додому. Привіт-привіт усім!

5 дитина.

Чарівна сила в небесах снує,
Про них здогадуємось, іноді буває.
А десь у закутку Домовичок в нас є,
І Дідько біля скрині сновигає.
Русалки у воді і на полях,
І Мавка в темнім лісі десь блукає.
А Вовкулака на людей наводить страх,
І Перелесник, ніби змій, літає.
Антипко є й Болотник в болотах,
Мамун, Мара, і Вихор не дрімає.
А Блуд у лісі теж наводить жах,
І Лісовик, що ліс оберігає.

Пісня  «Пісня на добро»

6 дитина. Цікаві у нашого народу казки і легенди. їх моя бабуся стільки знає, завжди онукам розказує. І мені здається, що це невичерпне джерело, якому немає кінця і краю, бо кожен раз з’являється щось нове, на кожну подію в житті, на кожну пригоду.

Учень.

Моя бабуся краща поміж всіх,
Вона всіх приголубити уміє.
У неї добрі очі, щирий сміх,
Її побачу і душа радіє.
У неї в серці стільки доброти,
Неначе море, стільки в нім любові.
Все зрозуміє і за все простить,
І лине щирість в кожнім слові.
І стільки правди й мудрості в словах,
Ну, що не скаже, вислів це крилатий!
І стільки ніжності в простих її піснях,
Що з нею кожен день, мов свято.
Моя бабуся — дорога мені,
Вона не сварить, лиш пожурить чемно.
Голівоньку погладить уві сні,
Коли всі сплять, у хаті темно.

Учениця. 

Моя бабуся вишиває онукам сорочки. Ось на мені така сорочечка. Це теж народна традиція, бо завжди дівчата ходили на свято у вишитих сорочках, а мама чи бабуся дивились і не могли натішитися своїми дітьми та онуками, такі вони були гарні. Крім того, вишита сорочечка оберігала дітей від «поганого ока», дітям слугувала оберегом.

-8-

7 дитина. 

Мій дідусь, як починає розповідати страшні казки, то я намагаюся у ковдру закутатися і навіть ногу боюся з-під неї висунути. Так страшно стає, ніби все оживає. Мій дідусь — це справжній казкар. Я його так люблю! Навіть не уявляю свого життя без нього. Такий він у мене лагідний і жартівливий.

8 дитина. 

Оте, щось особливе, яке єднає нас зі своїми дідусями і бабусями, з нашими родичами, тітками, дядьками, сестрами, братами, — це наш рід, наша родина, близькі по крові люди. Каже ж народне прислів’я, що «Рідний, хоч не поможе, то заплаче, а не заплаче, то хоч скривиться», бо він рідний, від нього ми можемо сподіватися на підтримку, співчуття, допомогу. Здавна так і було в Україні, що родина була підтримкою і опорою для всіх родичів. Тому й вижили ми в цьому світі і збереглися.

Пісня  «Щаслива сім’я»

9 дитина. 

Тож доброму роду нема переводу. Хай завжди так буде, як говорить народне прислів’я «Як велика і дружна родина, то минає лиха година». Бо кожен несе відповідальність один за одного, у кожного за інших болить серце. У великій родині немає заздрощів і непорозумінь, а є велика людська любов, яка зобов’язує людей бути чесними, справедливими, добрими.

10 дитина.

Я стою на порозі батькі́вської хати,
Тут портрети на стінах, вінки й рушники.
Тут надії і мрії знялися крилато
Та веселі й журливі пісні та казки.
Найдорожча у світі світлиця — світлина,
Де наповнилось ласкою серце моє.
Де відчула любов і турботу дитина,
Бо побачила вперше тут сонце своє.
Рідний дім, рідні люди, найкраща родина,
Найдорожчі традиції, думи й пісні...
Саме з цього — Вітчизна, моя Україна.
Саме з цього — дороги у Всесвіт ясні.

Учитель. 

Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина». Тому:

Живіть всі дружно і крилато,
Щоб рід людський наш не здрібнів.
Любов оберігайте свято,
Навчіться добрих, щирих слів.
І світ любіть, що наче казка,
                                                          -9-

Для нас відкрився у житті.
І сонечкова щира ласка
Хай зігріває вас в путі.

Пісня  «І в вас , і в нас хай буде гаразд»