У ЇХНІХ СЕРЦЯХ ЖИЛА Україна

Сценарій свята - реквієму

пам’яті героїв Небесної Сотні

            Ведучий:    

                    На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть.

                     Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

                     Її Україною звуть.

1-й учень.

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

 

Ведуча 2:

Україна! Країна  краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи, країна смутку і печалі…

    Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці.

  Ведучий 1:  Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 Ведуча 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Ведуча Описати, а  тим   більше -  відчути  глибину  трагедії( що  сколихнула  увесь  світ)  і  болю,  які  впали  невимовним  тягарем  на  Україну,  нині  не  під  силу  нікому. На  це  потрібно час, час-   і  покаяння усього  народу! Отже,  сьогодні  говоритимемо  про  тих, хто, не  задумуючись, віддав  своє  життя  в  ім'я  свободи.

• Хто  ж  були  вони?  Ті, кого  сьогодні  називаємо  Героями   Майдану?Що    спонукало їх   іти  вперед  на  вірну  загибель?
• Хто  винуватець  цієї  трагедії?

Учень 1.    У листопаді під самий ранок, 
                  Коли і місяць на небі спав, 
                  Напав на діток чийсь син чи тато                                                   

                  І, наче, нелюд їх побивав. 

Учень2. Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
                Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
                Їм янголи обличчя прикривали…
                А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Криваве  Водохреща. Україна ХХІ століття - День Соборності – 22 січня 2014 - .  Світ  сколихнула  звістка, Україна  здригнулася.,  як  під  час  дванадцятибального  землетрусу – на  Майдані вбито  людей…

Відео :Хроніка подій

    Ведучий 1: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

    Ведуча 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога,  прикриваючись від снайперських куль дерев’яними щитами та будівельними касками. Але не здригалася рука оскаженілого нелюда-беркутівця, який «чесно» відпрацьовував щедру винагороду злочинця-правителя. Холоднокровно і цинічно, вдивляючись крізь оптичний приціл снайперської гвинтівки в молоді ще майже дитячі обличчя, вони цілили прямо в очі, груди, виски. Розстрілювали патріотів на короткій дистанції.

Ведучий 1: Майдан щосекунди стікав кров’ю. Поранених не давали виносити, скажені пси цілили в саме серце тим, хто поспішав побратиму на допомогу. Вбивали всіх: молодих, старих, жінок, дівчат, медиків, представників преси. До кінця дня 20 лютого, пізніше названого у народі чорним четвергом, було вбито близько сотні героїв, названих пізніше Небесною сотнею.

 

Ведучий :  Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді  юнаки , майже ваші ровесники , їх назвали небесними ангелами . Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 (перегляд відео « Небесни Сотня» П.Дворський)

1.Плаче Україна гіркими сльозами,

А по землі ллється кров людська свята.

За свободу й волю діти помирають,

За ту Україну, що у нас одна.

 

2.Весна у цьому році незвичайна,

Пронизана вона слізьми людей,

Слізьми за тим, хто не вернувсь з Майдану,

Залишивши батьків, родину і дітей.

 

3.Всім серцем вірили вони у кращу долю,

За неї ж й на Майдані полягли.

За українців і за їхню волю,

Своє життя, не завагавшись, віддали!

 

4.Бездонна прірва горя і скорботи

Панує в Україні на цей час.

І всі мої думки, і сльози, і турботи

За тими, хто життя віддав за нас.

 

5.Ніколи їх не забувайте!

В історію внесіть кожне ім’я!

Онукам, дітям ви розповідайте,

Що наша Україна ще жива!

 

6.І буде жити вона доти,

Допоки люди в ній такі живуть!

Такі, як на Майдані іще й досі,

Війну з бандитами жорстокими ведуть!

 

2-а ведучий. Цей сум, не просто свічка, яку можна поставити десь на згадку. Щемить серце, болить душа. Та слава героїв невмируща! Майдан забути неможливо. Ви в нашому серці назавжди!!!

1-а ведуча.  Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

 

7.Герої, ви чиїсь сини та друзі;

Чиїсь кохані і чиїсь брати.

Ви віддали життя за рідну Батьківщину!

Ви полягли, хоч треба було йти!...

Вас не забути і не стерти пам’ять,

Ваша душа горітиме в віках,

Ви не боялись ні зусиль, ні смерті,

Боролись серцем з миром на вустах.

Вже не поверне Україна-мати

Тих патріотів, що в землі лежать…

Але вона ніколи не забуде

Про той незламний дух, що змусив їх стоять!

А скільки ще? Ще скільки вас загине, люди?

Життя не варте тих німих катів!

Вже не повернеться назад і більше вже не буде

Ні обіцянок, ні брехливих слів!

 

 

8.Дивлюсь новини й сльози витираю,

А на екрані — Київ і Майдан.

Кругом вогонь і у людей стріляють,

Вся Україна мучиться від ран.

Маленька внучка, злякана дитина,

З сльозами просить: «Вимкни, не дивись!

Давай, бабусю, станем на коліна,

І ти тихенько Богу помолись».

Показують чийогось друга, брата,

А цей хлопчина був єдиний син.

Сиріток обнімає бідна мати,

У косах перший білий сніг сивин…

 

2-а ведучий. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого четверо дітей, у другого — єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій ще взагалі не встиг пожити — йому було лише 19 років, — п’ятидесятитисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, так, ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками. Навіщо вони йшли вперед? Їм так багато було чого втрачати!

 

Пісня  «Батьку не йди»

Вірш «Жінко ,чого Ви плачете?...»
Жінко ,чого ви плачете?
Ваш син – Герой...
Ви що – не бачите...
Ще цей хлопчина. І он той...

Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала…ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму...
мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу: «Сину,
іди додому, бо там гинуть...»
А він: «Неправда...тут все мирно...»
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться…я вірила...я знала...
І він приїхав не колись…а нині...
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
«Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати...
Боже...я тебе укрию...ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно, ще й голодний...
ходи, я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина»...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син – Герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...

 

1-а ведуча. Ці люди — справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. У кожному районі, місті та селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях!

Учень 9. ...І мовчки сотня непокорених героїв
                   відходила у чисті небеса,
                   і погляди знесилених мільйонів
                   дивились вслід братам, батькам, синам;

Учень 10. Герої не вмирають. Просто йдуть
                  з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
                  Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
                  Героєм слава – вписано у серці.

 

 

2 Ведучий:    Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

Вшануймо ж  їхню пам’ять  — це наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

 

Звучить пісня «Пливе кача».

 

А я живий, матусенько, живий,

Хоч вже по нас

Безчесно так стріляють.

Для них вже свій народ –          |

То вороги...                      |

Якщо ж загину,                    |

То за що – я знаю...             

 

Я знаю, мамо, як тобі болить

Ота моя така нестримна вдача,

Але не плач!.. Хай наші вороги    |

Від немочі своєї гірко плачуть!.. |

 

А я живий, матусенько, живий,

Бо з нами правда!

Їм нас не здолати!

От тільки жаль,                   |

Що наші вороги                    |

Цькують на нас                    |

Мого По крові брата.             

 

А я живий, матусенько, живий,

І не питай мене, чи я боюся...

Нехай бояться наші вороги,        |

А ти молись...                    |

Я ж, матінко, борюся!..

 

Вірш «Колись приїду до Києва..»
Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину, не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…
- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…

Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»

Хай буде небо голубе.

Хай буде сонечко ясне

Хай буде спокій у родині.

Хай буде мир на Україні!

 

33.Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

 

34.Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

 

35.Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

 

Пісня «Я і ти – ми щасливі діти»